Провали
Ради суддів

Законом № 1635-ІХ було утворено Етичну раду, яка мала перевірити відповідність чинних членів та кандидатів до ВРП критеріям професійної етики та доброчесності. РСУ пропонує трьох із шести членів Етичної Ради. Втім, вона свідомо саботувала вимоги закону, щоби не допустити очищення ВРП від недоброчесних членів. Відповідно до закону Рада суддів повинна була до 13 вересня 2021 року делегувати своїх кандидатів, але не зробила цього. Натомість, на тому ж засіданні РСУ підтримала звернення ВРП до Пленуму Верховного Суду щодо неконституційності закону про очищення ВРП.

Така свідома протидія Ради суддів судовій реформі викликала занепокоєння Президента України як ініціатора реформи ВРП та міжнародних партнерів. Речник Державного департаменту США Нед Прайс заявив, що дії РСУ загрожують зірвати обіцянки про реальну судову реформу в Україні. Посли G7 висловили розчарування стосовно зволікання з боку РСУ, а Президент Венеційської комісії Джанні Букіккіо закликав утриматись від зволікання.

Лише 23 жовтня, через 40 днів після закінчення визначеного законом строку та тиску міжнародних партнерів, Рада суддів делегувала кандидатів до Етичної ради. Втім, у громадськості були вагомі сумніви щодо доброчесності двох з чотирьох кандидатів, запропонованих РСУ. Детально про це в іншому матеріалі.

РСУ мала обрати 3 з 6 кандидатів в Етичну раду (ЕР), яка перевіряє на доброчесність чинних членів та кандидатів у ВРП, та 3 з 6 членів Конкурсної комісії, яка формувала перелік кандидатів у ВККС. Також РСУ призначила 1 члена та 1 його заступника у Дорадчу група експертів (ДГЕ), яка проводить оцінку моральних якостей та професійної компетентності кандидатів у судді Конституційного суду. Однак, РСУ провалила довірене їй законодавцем надважливе завдання, делегувавши майже всюди кандидатів без належної перевірки, а часто з серйозними сумнівами у доброчесності.

Наприклад, делегований в ЕР Володимир Сіверін порушував вимоги антикорупційного законодавства, як голова суду ймовірно чинив тиск на підлеглих йому працівників, ухвалював з очевидним порушенням закону рішення в резонансній справі, шляхом маніпуляцій із авторозподілом справ намагався “омолодитись” на 1 рік, щоб продовжити час перебування на посаді судді. Діти Сіверіна неодноразово отримували у подарунок нерухомість, зокрема 6-ти кімнатну квартиру площею 222 кв. м. Під час співбесіди з РСУ Сіверін продемонстрував неспроможність логічно формулювати думки на належному для судді рівні. Втім, численні сумніви щодо доброчесності не завадили РСУ делегувати його в Етичну раду.

Юрій Трясун, інший член ЕР за квотою РСУ, у складі колегії суддів звільнив з-під варти підозрюваного у вбивстві трьох майданівців беркутівця, який після цього втік та досі переховується від органів слідства. Він неналежно задекларував земельну ділянку та не пояснив джерела походження 60 000 доларів готівкою. Окрім того, у нього міг бути конфлікт інтересів із деякими членами ВРП, які раніше відмовляли у розгляді 8 скарг на нього.

Аналогічним чином РСУ діяла і під час формування Конкурсної комісії з обрання членів ВККС. У законі визначено, що член Комісії повинен мати бездоганну ділову репутацію, високі професійні якості, суспільний авторитет та бути відповідним критерію доброчесності. Однак, РСУ не провела жодної перевірки відповідності кандидатів цим критеріям, а “конкурс” був зведений до зачитування Головою РСУ біографічних довідок та мотиваційних листів кандидатів, після чого відбулося таємне голосування. РСУ не розглянула інформацію, надану громадськістю, про очевидну недоброчесність деяких із кандидатів.

Така практика продовжилася і під час формування ДГЕ. Обраний до неї за квотою РСУ Ярослав Романюк був головою Верховного суду часів Януковича. Він підтримував сумнозвісні «закони 16 січня», заявляючи, що шляхом їх прийняття Україна «реформує своє законодавство у відповідності до європейських стандартів». Як відомо, «закони 16 січня» обмежували права громадян на свободу слова, совісті, мирних зібрань та робили незаконними протести проти режиму Януковича. Романюк отримав негативний висновок Громадської ради доброчесності. У колегії суддів ВС він ухвалював рішення, яке викривляло рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Про це ствердив ЄСПЛ у справі “Бочан проти України 2”: «обґрунтування Верховного Суду можна тлумачити лише як «грубе свавілля» або «відмову у правосудді» (п. 64 Рішення). Будучи членом ВРП, Романюк використовував службове авто, щоб відвідати ювілей очільника Управління державної охорони Валерія Гелетея, ще й у супроводі двох кандидатів у судді ВС, яких він мав оцінити: Бориса Гулька та Богдана Львова, який за даними журналістських розслідувань має паспорт громадянина РФ. Окрім того, дочка судді отримувала безкоштовно у власність елітну квартиру у Києві та 2012 – 2016 рр. здійснила 15 закордонних поїздок, загальною тривалістю 131 день, що схоже не відповідало заявленим нею доходам.

Заступник Романюка у ДГЕ Володимир Кузьменко є “суддею Майдану”. Він був у колегії суддів, яка залишила у силі заборону проводити будь-які масові заходи в центрі Києва під час Революції Гідності. У так званих “плівках Вовка” колишній голова Окружного адміністративного суду м. Києва (ОАСК) Павло Вовк назвав Кузьменка “нашим” у розмові про відмазування суддів апеляційної інстанції від дисциплінарної відповідальності. Кузьменко був у колегії суддів, яка розглянула з порушенням закону резонансну справу в оцінці збитків від формули "Роттердам+" у 18 млрд грн.

Такі дії Ради суддів показали, що цей орган послідовно представляє інтереси недоброчесних суддівських груп і залишається інструментом збереження статусу-кво в судовій системі.

Богдан Моніч є членом РСУ з 2014 року, а з 2019 – її головою. З так званих “плівок Вовка” стало відомо, що Моніч очолив Раду суддів з допомогою Павла Вовка, Андрія Портнова та Андрія Богдана. «Ми вирішили за*уярити Ткачука. Порахували, хто рейтинговий, порахували, що, в принципі, якщо Бутенко неоднозначний, то можна “зіграти” в Моніча, “зіграли” в Моніча», – такі слова екс-голови Окружного адміністративного суду м. Києва (ОАСК) Павла Вовка зафіксовані на “плівках”. До слова, ОАСК відомий великою кількістю свавільних та незаконних рішень та був ліквідований у грудні 2022 року.

05 липня 2019 РСУ обрала головою Богдана Моніча. За даними Громадської ради доброчесності питання обрання нового голови було внесено до порядку денного безпосередньо під час засідання з голосу, тобто офіційно не планувалось заздалегідь. РСУ відхилила пропозицію перенести засідання для висунення інших кандидатур на голову, тож Богдан Моніч був єдиною кандидатурою. Попри спонтанність пропозиції, Моніч, як виглядає виступив з готовою промовою.

Із записів із кабінету колишнього голови ОАСКу можна зрозуміти, що Богдан Моніч був потрібен скандальному Павлу Вовку на посаді голови РСУ, щоб зупинити будь-які перевірки ОАСКу:

Вовк: Ти попроси, […] щоб Монічу передали меседж, що, бл*, питання Окружного суду взагалі нах*й не порушував.
Співрозмовник: Добре!
Вовк: Ніякого зовнішнього управління, ніяких перевірок і так далі.
Вовк: (…) Інакше ми тоді не розуміємо, нах*я ми взагалі, бл*, допомогли йому обратися, ось і все. Тобто він же думає, що він там, бл*, великий, він просто так обрався.

Перше рішення Моніча на посаді голови РСУ було зупинити розпорядження про перевірку ОАСКу. Після оприлюднення “плівок Вовка” Моніч не лише не засудив Вовка, але й публічно став на його захист, сказавши, що заклики громадськості про ліквідацію ОАСК є неправовими, публікація “плівок Вовка” наносить “непоправного удару по репутації органів судової влади”, а дії НАБУ є деструктивними. У своїх зверненнях Богдан Моніч заявляв, що після публікації записів НАБУ суддям ОАСК не було вручено підозри, хоча це не так, а справа вже передана до Вищого антикорупційного суду.

Також Моніч активно виступив проти ідеї ліквідації ОАСКу. Він навіть підготував звернення до Президента та парламенту проти такої ліквідації. Рада суддів на чолі з Монічем свідомо затягувала судову реформу та делегувала недоброчесних членів в комісії з відбору.

Окрім того, Богдан Моніч може бути причетним до так званої “бурштинової” справи" –  кримінальне розслідування НАБУ за фактом отримання хабарів колишнім нардепом Бориславом Розенблатом за сприяння іноземній компанії у видобутку бурштину в Україні. Він був у колегії суддів, яка залишила у силі рішення суду першої інстанції щодо зупинення дій спецдозволів на вивчення родовищ бурштину.

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну суди почали масово відмовляти (1, 2, 3) у доступі до публічної інформації. Детально про це в аналітичному звіті Фундації DEJURE. Наприклад, було відмовлено у запиті щодо відпусток судді, який був кандидатом у члени Вищої ради правосуддя. Суди посилались на рішення Ради суддів від 25 березня 2022 року, у якому та рекомендувала судам без пояснень не надавати відповіді на запити до закінчення дії воєнного стану. Самі ж запити РСУ пропонувала пересилати до Служби безпеки України для перевірки, чи запитувачі не є диверсантами. Це рішення порушувало вимоги закону “Про доступ до публічної інформації”, який зобов’язує розпорядника інформації пояснити, які саме обставини унеможливлюють надання інформації (наприклад, руйнування приміщень, евакуація працівників). Це підтверджують рішення судів, які визнавали посилання лише на воєнний стан недостатньою підставою для відмови у наданні інформації.
‍
Фундація DEJURE надіслала два звернення до РСУ з проханням змінити це рішення, однак отримала негативні відповіді. Варто зазначити, що саме в той час відновились конкурси до Конституційного Суду (КСУ), ВРП та Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Більшість кандидатів у ці органи були суддями, тому так важливо було отримати публічну інформацію для перевірки їхньої доброчесності. Втім, незаконне рішення РСУ дозволило судам приховувати ці дані. Лише через 10 місяців, після тривалої критики громадськості РСУ скасувала це сумнозвісне рішення.

РСУ не тільки рекомендувала судам, але й сама протиправно відмовляла у наданні публічної інформації, зокрема про кандидатів до КСУ. В іншій справі необґрунтованість відмови РСУ було встановлено рішенням суду, яке, втім, вона належно не виконала.

У 2015 набули розголосу так звані “плівки Бабенка”, записи на яких зафіксовано як голова Апеляційного суду Черкаської області Володимир Бабенко чинить тиск на суддю цього суду Сергія Бондаренка, щоб останній прийняв завідомо незаконне рішення. Після того, як Бондаренко відмовився виконати протиправну вказівку Бабенка він зазнав систематичного тиску та перешкоджання його роботі з боку голови суду. Бондаренко звернувся за захистом до РСУ, але її тогочасна голова Валентина Сімоненко не побачила нічого кримінального у діях Бабенка, а розголос цієї справи, якого домігся Бондаренко, вважала таким, що псує імідж судової влади. До речі, Сімоненко, ймовірно, має російський паспорт та сестру, яка працює в окупаційних органах влади Криму.
‍
РСУ створила дві робочі групи для перевірки звернення судді Бондаренка, однак вони не знайшли грубих порушень у діях Бабенка. До слова, до однієї з цих робочих груп входила теперішня членкиня ВККС Людмила Волкова. Попри значні сумніви громадськості у доброчесності пані Волкової, Конкурсна комісія рекомендувала, а ВРП призначила, її членкинею ВККС. Доброчесність членів та кандидатів у ВРП перевіряла Етична рада, до якої членів знов-таки вибирала РСУ. За словами судді Бондаренка під час співбесіди на посаду члена ВККС Волкова збрехала про зміст її розмови з ним у межах діяльності робочої групи РСУ.

Окрім того, саме Сергій Бондаренко заявив про незаконне відчуження приміщення Апеляційного суду Черкаської області вартістю понад 15 млн грн, що потім було встановлено судом. Однак, і на це РСУ жодним чином не відреагувала. А підозрюваним у цій справі є все той же Бабенко, який із 2021 року переховується від правоохоронних органів.

Лариса Гольник, суддя Октябрського районного суду Полтави, у 2014 році відмовилась за хабар закрити справу, у якій обвинуваченим був тодішній мер Полтави Олександр Мамай. Після публічної заяви Гольник про спробу підкупу голова її суду Олександр Струков почав створювати перешкоди для її діяльності, публічно ображав та застосовував щодо неї силу. Про численні дії та судові рішення Струкова, які мають корупційні ознаки можна прочитати тут і тут. Дійшло навіть до того, що невідомі з битами напали на Гольник та її чоловіка.

3 роки РСУ не реагувала на звернення Лариси Гольник про тиск Струкова на неї. Лише у 2017 році РСУ дійшла висновку неетичність дій та зловживання Струкова та подала скаргу на нього до ВРП. Однак, невдовзі новим головою РСУ було обрано Олега Ткачука, який пропонував суддівський “гімн” у стилі “блатняк”. Після обрання Ткачука РСУ своєю пасивністю злила скаргу проти Струкова у ВРП, а Гольник так і не захистила від зловживань голови суду. До слова, за свою боротьбу за викриття корупції у суді Гольник отримала спеціальну відзнаку міжнародної організації Blueprint for free speech.

РСУ є бездіяльною у безлічі резонансних справ. До прикладу, вона не реагує на звернення про зникнення матеріалів справи стосовно суддів Майдану, яку розглядала секретар РСУ Олена Журавська; про незаконне втручання в систему авторозподілу задля уникнення від відповідальності за водіння у станні сп’яніння судді ОАСКу Маруліної. Натомість, РСУ нагороджувала почесною грамотою спійманого на хабарі суддю Стратовича.

Своїм мовчазним потуранням у цих показових справах РСУ проявила себе не як орган, який бореться за незалежність суддів та їх захист від тиску, а як орган, що покриває кругову поруку у судовій системі, а корупційні скандали намагається “замнути”.

Зеновій Холоднюк був заступником Голови Державної судової адміністрації (ДСА) у часи режиму Януковича. Саме тому він підпадав під дію закону про очищення влади. Однак, у 2016 Рада суддів відмовилась люструвати Холоднюка, який на той час вже був головою ДСА. Лише один із 26 членів РСУ проголосував за його звільнення. На запитання журналістів про діяльність під час Революції Гідності пан Холоднюк відповідав: “Це вже не цікаво. Це вже пройдений етап. [...] Ніякого відношення до люстрації абсолютно не маю». У результаті Холоднюк пробув на посаді голови ДСА до 28 жовтня 2020 року, подавши у відставку, коли крісло під ним сильно захиталось після відсторонення його Вищим антикорупційним судом з посади.
‍
Зеновій Холоднюк був неодноразово замішаний у справах, які мають корупційні ознаки. Він, ймовірно, давав вказівку укласти без тендеру договір на суму 10 млн грн із компанією свого друга. У власності Холоднюка та його родичів є численна нерухомість, яка явно перевищує задекларовані доходи цих осіб.

З так званих “плівок Вовка” стало відомо, що Холоднюк допомагав голові Окружного адміністративного суду м. Києва (ОАСК) Павлу Вовку незаконно взяти під контроль Вищу кваліфкомісію суддів (ВККС). Холоднюк достроково звільнив двох членів ВККС та призначив двох лояльних до Вовка осіб. Незадовго до того очолюваний Вовком ОАСК заблокував призначення на місце Холоднюка нового голови ДСА, а Вовк у телефонній розмові розповідав, як він домовився, щоб Холоднюка залишили на посаді. У справі суддів ОАСКу Національне антикорупційне бюро (НАБУ) оголосило підозру Холоднюку, але він уник відповідальності за спливом строків давності. Всіх цих незаконних вчинків за участю Холоднюка могло б і не бути, якщо РСУ виконала б вимогу закону про люстрацію голови ДСА.

Згідно з законом Вища рада правосуддя (ВРП) повинна затвердити єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді). Ці критерії ВРП має ухвалити після консультацій з іншими органами, зокрема і з Радою суддів (РСУ). У лютому 2024 було створено Робочу групу з розробки цих критеріїв, до якої РСУ делегувала двох своїх членів - Олену Ганечко та Олега Головенка. Втім, є значні сумніви у їхній доброчесності.
‍
Олена Ганечко своє перше суддівське призначення отримала у Шевченківському районному суді м. Києва. За дивним збігом обставин саме в цьому районі столиці протягом 17 років прокурором був її батько. Ганечко неодноразово ухвалювала сумнівні рішення у резонансних справах. Зокрема, суддя залишила без розгляду клопотання прокурора взяти під варту пасинка олігарха Дмитра Фірташа Сергія Калиновського. За інформацією ЗМІ він спричинив ДТП, вбивши двох осіб. Цим вона допомогла Калиновському ухилитись від правосуддя, оскільки той втік за кордон. Ганечко була у колегії суддів, яка, скасувавши високі вимоги до постачальників, фактично прийняла рішення на користь компанії, пов’язаної з екс-чиновником уряду Януковича, яка ще й неналежно постачає харчі для військових. До речі, до цієї колегії суддів входив Володимир Кузьменко, якого РСУ делегувала у Дорадчу групу експертів.

Про недоброчесність Олени Ганечко стверджували Вища кваліфікайна комісія суддів (ВККС) та Громадська рада доброчесності (ГРД). Ганечко оскаржила негативний висновок ГРД щодо неї, звичайно ж, в ОАСК. Останній задовольнив позов, хоча спори щодо висновків ГРД не підлягають судовому розгляду взагалі, про що постановив ВС. Ганечко також була у списку 47 суддів – порушників присяги, стосовно яких Президент звертався до ВРП, наполягаючи на звільненні їх з посад через корумпованість.

Ганечко багато разів порушувала антикорупційні вимоги: недекларувала житлову нерухомість (2012, 2013 та 2014 роки), авто, не передала в управління корпоративні права, не вказувала у декларації як родичку мачуху-прокурорку. У 2013 рік Олена Ганечко мала 2 автомобілі бізнес-класу та не надала дані про доходи та майно свого чоловіка, у той час, як той, наче, продавав елітний Porsche Cayenne, будинок за 300 тис. USD та роз’їжджав на дорогому Ford Mustang.

Не менш контроверсійним є Олег Головенко, якого у 2019 році ВККС рекомендувала на звільнення з посади судді, оскільки той не склав іспиту на професійну компетентність (набрав менше 50% балів). Втім, тогочасна ВРП, яка була відомою покриванням корумпованих суддів, не звільняла Головенка, а дочекалась, поки він оскаржить рішення ВККС у ВС.

Головенко, ймовірно, брав участь у штучному перешкоджанні роботи ВККС під керівництвом екс-голови ОАСКу Вовка, подавши позов проти членкині ВККС Тетяни Весельської. Представником Головенка у цій справі був Олександр Кротюк, який зафіксований на “плівках Вовка” та обвинувачується у цій справі.

Виникають суттєві питання до джерел походження коштів, за які теща судді, яка працювала касиром у гіпермаркеті, у 2021 році придбала квартиру площею 123 м кв у Києві. Згідно з декларацією судді квартира була придбана за 1,9 млн грн (72 тис. доларів). Втім, наразі подібна квартира у цьому ж житловому комплексі коштує близько 200 тис USD. До слова, цією квартирою користується власне Головенко.

Окрім того, він приймав рішення, які мали ознаки політичної вмотивованості: скасування результатів голосування на виборчих дільницях, які допомогли кандидату від “Партії регіонів” перемогти на виборах до парламенту; закрив очі на порушення строку висування кандидатів у депутати.

Після прочитання “досягнень” Ганечко та Головенка виникає запитання, чи це найбільш доброчесні члени РСУ, яких та делегує розробляти показники доброчесності суддів?

У жовтні 2018 року Рада суддів серйозно розглядала гімн суддівського самоврядування та судової влади (його аудіозапис є тут). За словами Прес-служби РСУ цей гімн «мав привернути увагу представників судової влади та громадськості до тих процесів, які відбуваються у судовій владі». А в символах судової влади, ймовірно і в запропонованому суддівському гімні, мають бути відображені престиж професії, її відповідальність і велич покликання суддів. Втім, реакція суддівського корпусу та громадськості на гімн була вкрай негативною. У коментарях писали, що так званий “суддівський гімн” дуже схожий на шансон – стиль Міхаїла Круга, який особливо популярний у Росії. 3 листопада 2018 року Рада суддів опублікувала результати голосування, у якому взяло участь 1085 осіб. Лише 8% підтримало запропонований РСУ гімн, а 92% виступило проти його прийняття. У той же день тодішній голова РСУ Олег Ткачук підтримав “гімн”, назвав його автора талановитою людиною і висловився про те, що у нас в державі демократія, тому право на звучання має і “шансон”. Він також зазначив, що своєю роботою РСУ сприяє у формуванні «обличчя» судової влади. Яке саме обличчя має бути сформоване в такий спосіб, пропонуємо читачам і слухачам оцінити самостійно:

Що нас попереду чека, не знаєм ми,
На рай в кінці життя надію маєм.
«Судимим щоб не бути – Не суди!» –
‍З надією у серці промовляєм.

‍Приспів:
‍Ви суддів не судіть із гаряча,
Бо нелегка в них по життю дорога.
Нехай горить, не гасне їх свіча
Про мантію, що на плечах від Бога.

Не місяць і не тиждень, і не рік
До зали – мов в атаку із траншеї
«Встати! Суд іде!» – відлуння зазвучить,
І погляди б’ють наче дощ по стелі.

А вдома знову метушня проблем.
І щастя в долі задарма не буде.
Чомусь завжди незрозуміло всім,
що судді це такі ж звичайні люди.